час модернIзацIÏ та нових проблем orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15962


Опис процесiв, що вiдбувалися на початку столiття, необхiдно доповнити новими важливими сюжетами, породженими змiною мiсця й ролi церкви. Одночасно з переходом вiд кiлькiсного до якiсного розвитку, паралельно iз загостренням i поступовим вирiшенням земельного питання, в iмперiï позначилися ще двi проблеми. Росiйськi люди на повний голос заговорили про бажання мати полiтичнi права й свободи, починалося активне полiтичне життя. У релiгiйнiй державi соцiальнi вiдносини регулюються церквою або вiд iменi церкви. Але коли починається секуляризацiя, коли частина соцiального простору, що був зайнятий православ'ям, переходить до громадянського суспiльства, постає питання про полiтичнi права.
Такий поворот був новим i несподiваним в iсторiï Росiï. До початку XX столiття вiчовi традицiï виявилися напiвзабутими, а виборiв до земств та деяких iнших структур було недостатньо. Соцiальна напруженiсть, що виникла, вилилася в Першу росiйську революцiю. Врештi- решт краïна отримала Основний Закон i скасування цензури, влаштованоï за прус- ською подобою. Вiдбувся перехiд вiд самодержавства до думськоï монархiï, до громадського життя легально долучився десяток молодих полiтичних партiй.
Iнша серйозна проблема, породжена релiгiйною кризою, проблема нацiональна. Немає в Бога нi еллiна, нi iудея, у релiгiйному суспiльствi етнiчнi розбiжностi мають не друго-, а десятирядний характер. Але секуляризацiя християнського свiту привела до усвiдомлення народами iмперiï мiжнацiональних розбiжностей, нацiональна самосвiдомiсть уперше почала переважати над релiгiйною, потенцiал мiжетнiчних конфлiктiв наростав…
На тлi позначених проблем, частину яких Росiя успiшно вирiшувала (земельнi й полiтичнi права), а вирiшення iнших (релiгiйних i нацiональних) лише шукала або намацувала, у суспiльствi сформувалося два пiдходи до ïхнього подолання. Усвiдомлюючи, що стара система правил починає рухатися й розхитується, радикали пропонували ïï добити й революцiйно вiдкинути. ïм опонували реформатори, якi пропонували шлях модернiзацiï. Вам потрiбнi великi потрясiння, говорив Петро Аркадiйович Столипiн, звертаючись до опонентiв- революцiонерiв, а нам потрiбна Велика Росiя. Дайте менi 20 рокiв без вiйн i революцiй i я перетворю краïну. Але у 1911 роцi Столипiна вбили.
Ще через три роки почалася Перша свiтова. Нiмцi з часiв Бiсмарка розумiли, що одночасне ведення бойових дiй на Заходi й на Сходi для них є згубним. Через кiлька мiсяцiв пiсля початку вiйни зрадники- революцiонери знайшли фiнансових заступникiв у Берлiнi. З 1915 по 1917 роки нiмецька скарбниця виплатила Парвусу та Ленiну 60 мiльйонiв дойчмарок (за нинiшнiми цiнами це близько пiвмiльярда доларiв). До кiнця Першоï свiтовоï деструктивнi революцiйнi полiтики, якi активно й зовсiм вiльно дiяли в Росiï, узяли гору над реформаторами.

час модернIзацIÏ та нових проблем orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=15962